Народився 10 листопада 1977 року в м. Львів. У 1994 році закінчив львівську середню школу №23 зі золотою медаллю. Цього ж року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, закінчив його з відзнакою у 1999 році. З грудня 1999 року по листопад 2002 року навчався в аспірантурі Національного університету «Львівська політехніка» під керівництвом професора Костробія П. П. З 2002 року по 2005 рік працював асистентом кафедри прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка». У 2004 році захистив дисертаційну роботу «Термодинамічні та структурні характеристики неоднорідного електронного газу» (науковий керівник — проф. Костробій П. П.) на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.02 — теоретична фізика (захист відбувся в Інституті фізики конденсованих систем НАН України). З 2005 року по 2019 рік працював доцентом кафедри прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка». У 2007 році здобув вчене звання “доцент кафедри прикладної математики”. У 2019 році захистив дисертаційну роботу «Квантово-статистичний опис рівноважних характеристик та дифузійних процесів у просторово обмежених металевих системах» (науковий консультант — проф. Костробій П. П.) на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.02 — теоретична фізика (захист відбувся в Інституті фізики конденсованих систем НАН України). З 2019 року по 2022 рік працював професором кафедри прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка». У 2020 році здобув вчене звання “професор кафедри прикладної математики”. З 2022 року очолює кафедру прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка».
У 2012 році отримав Премію НАН України для молодих вчених за цикл робіт «Квантово-статистичний опис властивостей неперехідних металів з поверхнею поділу». У 2012 році став кращим молодим науковцем року Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Національного університету «Львівська політехніка». У 2012 році був нагороджений Грамотою Національного університету «Львівська політехніка» за значні досягнення в навчальній та науковій роботі. У 2020 році нагороджений Нагрудним знаком Університету за значні досягнення в науковій роботі.
З 2014 року є науковим редактором та відповідальним секретарем наукового англомовного журналу "Mathematical Modeling and Computing", статті якого індексуються наукометричною базою Scopus та з 2020 року належать до квартилю Q3.
З 2004 року по 2010 рік був головою секції в Інституті прикладної математики та фундаментальних наук Ради молодих вчених, з 2010 року по 2012 рік очолював Раду молодих вчених Національного університету «Львівська політехніка».
За час роботи на кафедрі прикладної математики проводив лабораторні роботи з програмування; практичні заняття з теорії систем, математичного моделювання, теорії керування; читає лекційні курси та проводить практичні заняття з рівнянь математичної фізики, теорії керування, квантових комп’ютерів; керує бакалаврськими та магістерськими кваліфікаційними роботами, а також програмами підготовки докторів філософії. Опублікував три навчальні посібники та один підручник, дев’ять електронних навчально-методичних комплекси. Є експертом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за спеціальностями 113 – Прикладна математика та 104 – Фізика та астрономія, брав участь в акредитаціях восьми освітніх програм.
До наукових інтересів належать квантова механіка та статистична фізика систем багатьох частинок, мікроскопічна теорія металів, нерівноважні процеси. Опублікував у співавторстві чотири монографії, 60 статей, близько 100 тез та матеріалів конференцій різного рівня. Опонував докторську та чотири кандидатські дисертації. Був виконавцем п’яти держбюджетних тем, низки госпдоговорів зі Західним науковим центром НАН України та МОН України, був виконавцем гранту INTAS Ref. Nr 04-78-7183 “A Field Ionization Sensitive Detector for Neutral Molecular Beams” (2005–2007 рр.), брав участь у спільному українсько-австрійському проекті «Селективний ретроспективний аналіз кадастрів викидів парникових газів України та Авcтрії для дотримання середньострокових кліматичних договорів» (2019–2020 рр., угода МОН України № М-46-2019 від 29.05.2019).

Народився 19 грудня 1949 року в с. Богородчани, Богородчанського р-ну, Івано-Франківської області. У 1966 році закінчив середню школу №2 м. Івано-Франківська із золотою медаллю. Цього ж року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, закінчив його у 1971 році.
З грудня 1971 року по листопад 1974 року навчався в аспірантурі Львівського відділу Інституту теоретичної фізики (ІТФ) АН УРСР. Науковим керівником Костробія П.П. був видатний вчений в області статистичної фізики конденсованих систем, нині академік НАН України Ігор Рафаїлович Юхновський. У листопаді 1975 року захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Теоретична та математична фізика» в ІТФ АН УРСР, з березня 1976 року кандидат фізико-математичних наук.
З вересня 1979 року після проходження за конкурсом Петро Петрович Костробій розпочав свою науково-педагогічну діяльність на кафедрі вищої математики Львівського політехнічного інституту на посадах старшого викладача, доцента (з 1983 р.), професора (з 1999 р.) кафедри. Працюючи у Львівській політехніці завершив та захистив (2009 р.) докторську дисертацію. Після захисту докторської дисертації продовжив активно займатися науковою роботою з розробки статистичної теорії реакційно-дифузійних процесів у системах «метал–газ». Нові підходи, запропоновані П.П. Костробієм спільно з М.В. Токарчуком, ефективно використані при вирішенні ряду задач з квантово-статистичної теорії тонкоплівкових металевих систем (спільно з Б.М. Марковичем), дослідженні запропонованих математичних моделей каталітично-дифузійних процесів на металевих каталізаторах (спільно з В.І. Алєксєєвим та І.А. Рижою), електродифузійних процесів переносу в твердотільних батареях (спільно з О.В. Візнович, М.В. Токарчуком, Б.М. Марковичем). Отримані нові результати опубліковано в більш ніж 200 наукових працях, у чотирьох наукових монографіях. Розвиток цієї тематики надалі привів до інтенсифікації співпраці з академічними установами НАН України (Інститут теоретичної фізики ім. М. Боголюбова, Інститут фізики конденсованих систем, Інститут прикладних проблем механіки та математики ім. Я. Підстригача, Центром математичного моделювання ІППММ НАН України). За результатами цієї співпраці утворено філії кафедри в ІППММ та ІФКС. Це дозволило залучити до навчальної роботи, керівництва магістрантами та аспірантами провідних науковців цих установ. Активна наукова діяльність відзначена Почесною грамотою кабінету Міністрів (2017 р.) та відзнакою Міністерства освіти та науки України «За наукові досягнення» (2019 р.).
Костробій Петро Петрович є членом Експертної ради з математичних та природничих наук МОН України, член двох спеціалізованих Вчених рад по захисту докторських дисертацій (в раді ДО35.052.06 – провідний експерт зі спеціальності 01.05.02 – «Математичне моделювання та обчислювальні методи»). Заступник головного редактора англомовного наукового журналу «Mathematical Modeling and Computing».
Під його керівництвом захищена 1 докторська та 7 кандидатських дисертацій.
З червня 1991 року до вересня 2005 року П. П. Костробій працював на посадах проректора з навчальної роботи (1991–1993 рр.) та першого проректора (1993–2005 рр.) Львівської політехніки. За час роботи на проректорських посадах брав активну участь в роботі з реформування системи вищої освіти України. Під його безпосереднім керівництвом багатоступеневу систему (бакалавр–спеціаліст, магістр) підготовки фахівців вперше в Україні було запроваджено у Львівській політехніці. Розробив та впровадив у життя концепцію підготовки військових фахівців у цивільних вищих навчальних закладах; створив відділення військової підготовки (нині Академія сухопутних військ Збройних сил України); розробив та впровадив у життя концепцію навчально-наукових інститутів. Як член авторських колективів брав участь у розробці: першого в Україні Закону «Про вищу освіту»; міністерських положень «Про вищий навчальний заклад освіти», «Про багатоступеневу систему підготовки фахівців», «Про організацію навчального процесу» та ряду інших.
За значний вклад в роботу з реформування вищої освіти України П. Костробію у 2003 році присвоєно звання «Заслужений працівник освіти», відзначено нагрудним знаком МОН України «Петро Могила» (2005 р.), Почесними грамотами Міністерства освіти та науки України.
Брав активну участь у розробці освітніх стандартів спеціальності «Прикладна математика» на рівні Міністерства освіти та науки України, неодноразовий член експертної ради ДАК України (2002–2010 рр.), член МНК «Прикладна математика» (2002–2008 рр.).
Педагогічний талант Петра Петровича Костробія розкривається в лекціях, практичних заняттях, підручниках та посібниках із загальних та спеціальних курсів математики.

Народився 8 грудня 1939 року у с. Смільник Лисківського повіту Жешівського воєводства (ПНР). У травні 1946 року сім’я була переселена у Заліщицький район Тернопільської області а в 1950 році сім’я переїхала у місто Самбір Львівської області. З 1953 по 1957 роки навчався у Самбірському педагогічному училищі, яке закінчив з відзнакою. З 1957 по 1962 рік навчався на механіко-математичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка за спеціальністю математика, отримав кваліфікацію математик-обчислювач і був скерований на посаду вчителя математики Боринської середньої школи Турківського району.
З 1963 по 1968 рік – асистент кафедри вищої математики Львівського політехнічного інституту. З 1968 по 1971 рік навчався в аспірантурі Львівського політехнічного інституту за спеціальністю 0104 «Алгебра і теорія чисел» під керівництвом проф. Казімірського П.С. і після її успішного закінчення захистив кандидатську дисертацію з алгебри матричних многочленів. З 1971 року працював на кафедрі прикладної математики на посадах асистента, старшого викладача (з 1972 р.), доцента (з 1975 р.).
З 1990 по 2000 рік очолюючи кафедру. Худий М.І. приділяв значну увагу розвитку розпочатої у 80-х роках тісної співпраці з академічними установами Академії наук УРСР (НАН України). У цей період розпочались спільні наукові дослідження з науковцями Фізико-механічного інституту та Державним науково-дослідним інститутом інформаційної інфраструктури НАН України в області математичної теорії розпізнавання образів та побудови методів розпаралелювання обчислень у комп’ютерних системах. У цей час розпочинається підготовка фахівців з «соціальної інформатики». Для підготовки фахівців у цій галузі запрошуються для читання лекційних курсів та керівництва аспірантурою професори Грицик В.В., Осередчук В.А., Боднар Д.І., к.ф.-м.н. Камінський Р.М.
Худий М.І. вів наукову роботу за темою «Розв’язування матричних рівнянь поліноміального типу», опублікував за темою досліджень більше 60 наукових праць.
З 1978 року працював заступником декана електрофізичного факультету, а з 2001 року – декан з базової освіти Інституту прикладної математики та фундаментальних наук. Недноразово очолював Державну екзаменаційну комісію за спеціальністю «математика» у Дрогобицькому педагогічному інституті.

Вчений у галузі комп’ютерних наук, Академік Академії інженерних наук України, дійсний член та голова комісії інформатики та кібернетики Наукового товариства ім. Шевченка, старший (senior) член комп’ютерної асоціації США (АСМ), Феллов Інституту інженерів-електриків Великобританії (ІЕЕ). Засновник у Львівській політехніці однієї з перших в Україні кафедри програмного забезпечення, її організатор. Створив власну наукову школу в галузі комп’ютерного проектування та математичного моделювання. Підготував 14 кандидатів наук, двоє з яких захистили докторські дисертації. Запропоновані та розвинуті ним методи розв'язування важко вирішуваних комбінаторних задач та комп’ютерного проектування (оптимального згортання схеми, ієрархічного розміщення з багаторівневою оптимізацією сканувальної області, гнучкого трасування, синтезу плоских укладок, задачі комівояжера) на багато років випередили подібні дослідження інших вчених та стали загальновизнаними, використовуються провідними фірмами світу, увійшли в навчальні посібники. Під його науковим керівництвом виконано 72 науково-дослідних проекти, в тому числі за планами Комітету з питань науки та технологій України, Міністерства освіти України, Міністерства оборони України, за французько-українською програмою "Дніпро", багатьох провідних науково-виробничих організацій. Переможець конкурсу наукових проектів фірми INTEL. Експерт Єврокомісії з проблем інформатики. Стажувався в Гарвардському університеті за програмою ім. Фулбрайта уряду США, виконував наукові дослідження в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, виступав з науковими доповідями в багатьох провідних університетах та науково-дослідних організаціях США, Франції, Польщі (INTEL Strategic CAD Labs in Portland, IBM Austin Research Lab, CADENCE in San-Jose, Центрі перспективних досліджень з комп’ютерних наук в Делі). Ініціював проведення та очолював ряд конференцій: з автоматизованого проектування, сучасних проблем в комп’ютерних науках, п’ять міжнародних конференцій з проблем українізації комп’ютерів. З 1990 по 2001 рр. — завідувач кафедри програмного забезпечення НУ «Львівська політехніка», з 2001 р. — професор кафедри програмного забезпечення НУ «Львівська політехніка».
Заслужений діяч науки і техніки України. Почесний професор НУ "Львівська політехніка".

Народився 24 липня 1930 року в с. Чуловичі Городоцького району Львівської області. Навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка, який закінчив у 1952 році, отримавши спеціалізацію «математик». Після закінчення університету у 1954 році став асистентом кафедри вищої математики. Особливо цікавився розвитком нового на той час напрямку програмування. У 1960 році пройшов курси підвищення кваліфікації по алгоритмічних мовах та програмуванню і в 1963 році був переведений на посаду старшого викладача кафедри вищої математики. У цей час Роман Володимирович цікавився математичним моделюванням природничих процесів та можливостями чисельної обробки даних. Таким чином він стояв біля витоків створення нової кафедри, яку і очолив, не маючи на цей момент наукового звання.
У 1966 році Роман Володимирович отримує посаду доцента кафедри вищої математики. Кандидатську дисертацію захистив у 1973 році. У 1975 став доцентом кафедри прикладної математики. З 1976 року Роман Володимирович став співкерівником міжкафедрального наукового семінару, де молоді вчені мали можливість представляти та обговорювати свої результати. Це і дало можливість організувати підготовку аспірантів за спеціальністю “Обчислювальна математика”. У 1990 наказом ректора призначений професором кафедри прикладної математики. У 1992 році захистив докторську дисертацію про побудову ефективних дробово-раціональних чисельних методів розв’язування жорстких систем звичайних диференціальних рівнянь. У 1993 отримав звання професора ВАК (вища атестаційна комісія). Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій за спеціальністю “Обчислювальна математика”.
До самої смерті 11 січня 2010 працював професором кафедри прикладної математики, та залишався наставником молоді.